Низькодиференційовані гліоми мозочка є найпоширенішими доброякісними, повільно зростаючими пухлинами, для лікування яких лише хірургічна резекція. З іншого боку, ембріональні пухлини – найчастіше медулобластоми – дуже агресивні, і лікування включає інтенсивну післяхірургічну променеву терапію та хіміотерапію.

Медулобластома є найпоширенішим видом ракової пухлини головного мозку у дітей. Медулобластома (muh-dul-o-blas-TOE-muh) — це ракова пухлина головного мозку, яка починається в нижній частині мозку. Ця частина мозку називається мозочком. Він бере участь у координації м’язів, балансі та русі.

Гліоми є найпоширенішим типом пухлин головного мозку у дорослих, що становить 78 відсотків злоякісних пухлин головного мозку. Вони виникають із опорних клітин мозку, які називаються глією. Ці клітини поділяються на астроцити, епендимальні клітини та олігодендрогліальні клітини (або оліго).

Наприклад, пухлина головного мозку, розташована в мозочку на потилиці може викликати проблеми з рухом, ходьбою, рівновагою та координацією. Якщо пухлина зачіпає зоровий шлях, який відповідає за зір, можливі зміни зору.

Медулобластоми найчастіше утворюються в мозочку, нижній частині мозку, розташованій на задній частині черепа. Медулобластоми відомі як ембріональні нейроепітеліальні пухлини, тому що вони утворюються в клітинах плода, які залишаються після народження.

Графіки Каплана-Мейєра виживаності для всієї когорти дорослих пацієнтів з гліобластомою мозочка (CGB) і супратенторіальною гліобластомою (STGB). Середня виживаність при ХГБ становила 8 місяців, а 1-, 2-, 5-річна виживаність становила 21%, 13% і 2% відповідно.